Головна | Козацька доба | Війни XIX-XX ст | Краєзнавство | Мовознавство | Туризм | Література | Друзі | Контакти   
 

U-310 Морський тральщик "Чернігів"

Був збудований у 1974 році на Середньоневському суднобудівному заводі в Ленінграді. Перша назва корабля - "Зенитчик". Після розподілу Чорноморського флоту і входження до ВМС ЗС України був перейменований у "Жовті Води". За директивою міністра оборони України від 18.06.2004 морський тральщик "Жовті Води" отримав нову назву - "Чернігів". МТЩ "Чернігів" є кораблем, який входить до складу сил постійної готовності. Корабель залучається до бойового чергування з протиповітряної оборони (ППО).

Водотоннажність корабля - 735 тонн.
Розміри: довжина - 61,
ширина - 10 та осадка - 3,5 метра.
Головна енергетична установка: дві головні енергетичні установки М503Б потужністю 5000 кінських сил.
Швидкість ходу - 16 вузлів;
максимальна дальність плавання - 2700 миль,
автономність - 10 діб.
Озброєння:
2х2 30-мм артустановки АК-230,
2х2 25-мм артустановки 2М-3М,
2 реактивних бомбомета РБУ-1200,
трали.
Екіпаж: 68 чол.

ГАЛЕРЕЯ

 

Більшість чернігівських призовників служитиме на тральщику "Чернігів" ЧЕРНІГІВ, 20 листопада 2009.

/Наталія Потапчук - УКРІНФОРМ/.

Більшість призовників Чернігівщини, направлених для проходження служби у Військово-Морські Сили ЗСУ, служитиме на тральщику "Чернігів", передає кореспондент УКРІНФОРМу. За інформацією регіонального медіа-центру Міноборони України, відбір майбутніх моряків у Чернігові особисто здійснив командир корабля, капітан 3-го рангу Борис Палий. Всього у ВМС служитиме 18 хлопців із Чернігівщини. Вони вже відбули на службу до Севастополя. На сьогодні у складі екіпажу тральщика - 30 моряків з Чернігова та області. "Громада обласного центру опікується однойменним кораблем і відправляє служити на ньому найкращих хлопців", - підкреслив заступник Чернігівського міського голови, голова міської призовної комісії Станіслав Віхров. Наступного року, за його словами, на День Військово-Морських Сил у Чернігові зберуть усіх колишніх моряків, які служили на підшефних кораблях. Це буде зроблено з метою патріотичного виховання юнаків. До речі, влітку цього року, на День корабля, територіальна громада Чернігова подарувала однойменному тральщику прапор міста. Відтоді його піднімають на кораблі у визначні державні свята.

За матеріалами видання "ФЛОТ УКРАЇНИ":

Морський тральщик "ЧЕРНІГІВ": нова назва корабля не перекреслить його нові здобутки

Сергій ГАРБАР

МТЩ "Чернігів" є кораблем, який входить до складу сил постійної готовності. З часу підняття на морському тральщику Військово-морського прапора України "Чернігів" завжди щільно залучався до виконання завдань за призначенням, але особливо поточного року... Фактично одночасно зі зміною назви корабля його екіпаж очолив капітан-лейтенант Дмитро Зінченко. Командування з'єднання охорони водного району зазначає, що Дмитро Зінченко має досвід роботи на відповідній посаді, адже деякий час він був командиром рейдового тральщика "Мелітополь". Та попри досвід в перші тижні на посаді командира МТЩ "Чернігів" йому довелось тримати іспит на "сумісність в роботі" з екіпажем корабля. І вже під час проведення біля узбережжя Болгарії міжнародних навчань "Кооператив партнер-2004" український тральщик діяв разом з кораблями постійно діючого мінно-трального з'єднання Об'єднаних ВМС НАТО у Південній Європі. Українці працювали тоді (і досить успішно) за новими керівними документами МТР (з англійської - це керівництво з тактичних процедур на морі). За словами заступника командира корабля з виховної роботи капітана 3 рангу Василя Іллєва, на якість роботи "Чернігова" вплинула копітка повсякденна робота кожного члена екіпажу - офіцерів, мічманів, старшин та матросів. Це стосується і виконання "контрольних заходів", як-то: осінній збір-похід кораблів флоту, виконання кораблем завдання за призначенням під час проведення весняних командно-штабних навчань "Морський рубіж-2004". Восьму річницю від дня підняття на кораблі Військово-морського прапора екіпаж "Чернігова" зустрів на бойовому чергуванні з протиповітряної оборони (ППО). Втім цей факт жодним чином не вплинув на плани командування корабля гідно відпрацювати усі завдання чергування. Як то кажуть, свято святом, але робота - перш за все. В цьому екіпаж підтримують і шефи з Чернігівської міської державної адміністрації. Ще під час святкування в Севастополі Дня ВМС до своїх підшефних прибув представник Чернігівської міської Ради Володимир Купріяненко і пообіцяв, що з боку шефів екіпажу буде надана всебічна підтримка у вирішенні нагальних проблем - як соціальних, так і побутових. Маючи таку підтримку, екіпаж "Чернігова" сподівається і вірить, що нова назва не перекреслить минулі здобутки корабля. Довідка та ТТХ корабля: Морський тральщик проекту 266М (бортовий номер U-310) був збудований у 1974 році на Середньоневському суднобудівному заводі в Ленінграді. Перша назва корабля - "Зенитчик". Після розподілу Чорноморського флоту і входження до ВМС ЗС України був перейменований у "Жовті Води". За директивою міністра оборони України від 18.06.2004 морський тральщик "Жовті Води" отримав нову назву - "Чернігів". Водотоннажність корабля - 735 тонн. Розміри: довжина - 61, ширина - 10 та осадка - 3,5 метра. Головна енергетична установка: дві головні енергетичні установки М503Б потужністю 5000 кінських сил. Швидкість ходу - 16 вузлів; максимальна дальність плавання - 2700 миль, автономність - 10 діб.

Олександр ШТАЛТОВНИЙ, №34, ФІНАЛЬНИЙ АКОРД “СЕВАСТОПОЛЬСЬКОЇ” ФАЗИ АКТИВАЦІЇ BLACKSEAFOR,

Днями екіпажу морського тральщика “Чернігів” довелося стати, як кажуть, позаштатним учасником серпневої активації BLACKSEAFOR. Під час виходу з’єднання “за викликом” із Севастополя український МТЩ забезпечив проводку Сил Чорного моря за тралом. І хоча участь в невеличкому епізоді активації навряд чи можна порівняти, наприклад, із відпрацюванням бойових вправ під час здавання курсових завдань, зроблене на зовнішньому рейді Севастополя, безумовно, додало у питаннях бойового вишколу екіпажу тральщика. Коли “блексіфорівська п’ятірка” виходила з порту, “українець” вже чекав на неї. Один за одним кораблі вишикувалися у стрій кільватера. Першим за “Черніговом” пристроївся румунський фрегат “Контр-адмірал Еустатіу Себастьян”. За ним — болгарський фрегат “Смелі”. Далі — фрегат ВМС Туреччини “Тургутрейс” та український корабель управління “Славутич”. Замкнув стрій флагман поточної активації — російський ВДК “Цезарь Куников”. Перед заходом “шістки” до “мінно-небезпечного” району моря морський тральщик розпочав корабельне бойове навчання з відпрацювання постановки тралу. Суть епізоду полягала в тому, що кораблі міжнародного з’єднання мали пройти за “тральцем” так, наче люди на болоті — слід в слід. “Випадати” зі строю небажано: на справжньому мінному полі таке є дуже небезпечним. Але й слідування по п’ятах за тральщиком не є гарантією повної безпеки. Справа в тому, що під¬різана тралом міна може несподівано з’явитися на поверхні моря прямо по курсу корабля. Тут тре¬ба маневрувати, а саме — своєчасно ухилятися. Що, власне, і відпрацьовувала тактична група кораблів BLACKSEAFOR (BSF). Але де ж хоча б одна міна? Як з’ясувалося, міна теж була. Її учбову версію, простіше кажучи, макет, наприкінці епізоду було скинуто з “Чернігова”. Щоб зберегти елемент несподіваності, решту кораблів про цю ввідну не попереджували. Скажемо відверто, кожний з екіпажів кораблів — учасників BSF поставився до епізоду з різним рівнем відповідальності. З борту тральщика було чітко видно, що румунський та болгарський кораблі “тупо” проігнорували міну. Найбільш дисциплінованими виглядали “Тургутрейс” та “Славутич”, які по черзі акуратно вийшли зі строю кільватера та, обійшовши “міну”, повернулися на свої місця. По завершенні “протимінного” навчання МТЩ відвернув у бік та, побажавши (сигнальними прапорцями) “блексіфорівцям” щасливого плавання, взяв курс на Севастополь. Само ж з’єднання від¬пра¬вилося до грузинського Батумі. — Хоч цей вихід у море і був нетривалим, він дозволив підтримати екіпаж у своєрідному тонусі, — прокоментував участь корабля у міжнародному заході командир “Чернігова” капітан 3 рангу Дмитро Зінченко. — На кораблі несли ходову вахту, було зіграно декілька тривог, відпрацьовано організацію постановки тралу та організацію роботи у радіомережі. До того ж ми добре попрацювали з іноземцями за натівськими сигналами. Якщо врахувати, що у вересні наш екіпаж братиме участь в осінньому зборі-поході та навчаннях “Чисте небо-2006”, то цей вихід був дуже доречним, особливо з огляду на наявність на нашому борту більш як 20 новобранців, які на власні очі побачили, що таке є море і що таке є справжня служба… Командир корабля каже, що для “Чернігова” це вже друга поспіль “позаштатна” участь у заходах BLACK¬SEAFOR. Навесні МТЩ вже забезпечував подібну проводку за тралом, але стартували тоді з Донузлава. Виходить, що після участі борту U310 у потужних навчаннях сил НАТО та партнерів “Cooperative Partner-2004” (Болгарія) робота з BLACK¬SEAFOR для “Чернігова” є чи не єдиною нагодою повзаємодіяти з іноземними кораблями. А це — досвід використання при плаванні натівських тактичних процедур. Причому, якщо два-три роки тому українські тральщики працювали за “партнерським”, тобто дещо спрощеним EXTAC 1007 (протимінні операції), то нині наші екіпажі використовують “повноформатний” натівський МТР (Maritime Tactical Procedures/“Керівництво з тактичних процедур на морі”), зокрема МТР-6 та МТР-24, що стосуються саме протимінної справи. Як бачимо, залучення підрозділів та кораблів національних ВМС при знаходженні Сил Чорного моря у терводах країн регіону стало доброю традицією. Це додаткова нагода потренувати екіпажі наших кораблів, які, як показує практика, за літо надолужують те, чого так бракує взимку, а саме — практичних дій за призначенням.

Олександр ШТАЛТОВНИЙ, №35, ЯК СПРАВИ, “ЧЕРНІГОВЕ”?

У серпні морському тральщику “Чернігів” виповнилося 32 роки. Для корабля це поважний вік. Замінити б “тралець”, але нема чим: нових протимінних кораблів держава поки що не будує, не купляє і, схоже, цього робити не збирається. Тож “конячка” з бортовим U310 продовжує бігати, а екіпаж корабля — виконувати завдання за призначенням. Цього року “Чернігів” морем не обділений. Двічі брав участь у протимінних епізодах двох активацій BLACK¬SEAFOR, декілька разів виходив у море для здавання другого курсового завдання, здійснював переходи між пунктами базування українських ВМС. А у серпні МТЩ братиме участь в осінньому зборі-поході та потужних навчаннях Повітряних сил “Чисте небо-2006”. Власне, останній вихід у море для проводження Сил Чорного моря за тралом став, по суті, одним з останніх етапів підготовки корабля до виконання цілої “хвилі” осінніх бо¬йових вправ. — На наш корабель прийшло дуже багато молоді, якій у вересні й доведеться виконувати складні завдання бойової підготовки, — розповів заступник командира МТЩ з гуманітарних питань капітан 3 рангу Василь Ільєв. — У свою чергу, ми намагаємося якомога скоріше адаптувати цих хлопців до нелегкого корабельного життя. Вони мають правильно діяти під час тривог та мають ефективно виконувати свої обов’язки на бо¬йових постах. З огляду на це, останній вихід у море важко переоцінити. Для наших новобранців, яких, до речі, більше двадцяти, то була справжня морська школа… Жоден вихід корабля у море з молоддю на борту не проходить без коротенької, але дуже символічної, церемонії так званого оморячування. Традиційний корабельний плафон морської води на очах екіпажу має випити кожний, хто вперше побачив море саме у морі, а не з берега. Так було й цього разу. Серед тих, хто зібрався на юті корабля, виділяються моряки з вимащеними пально-мастильними матеріалами “робішками”. Це — механіки, тобто персонал електромеханічної БЧ “Чернігова”. У складі цієї БЧ — теж новобранці. І вони, як і їхні товариші по службі, також випивають плафон води. Ще мить — і командир БЧ-5 капітан-лейтенант Ігор Іваненко забирає “своїх” з церемонії прямісінько у машинне відділення. — Роботи багато, — каже офіцер. — Церемонія церемонією, а виконання завдань ніхто не відміняв. Навпаки, у вересні перед екіпажем стоять дуже серйозні завдання. Корабель-то старий — машина потребує безперервного контролю. Ось і вовтузимося… Сам Іваненко вже шість років на кораблях. Службу починав на фрегаті, потім служив на корветі. Останні два роки — на тральщику. Каже, паперова робота не для нього. Про брудну ж механічну справу офіцер відгукується як про справжню чоловічу роботу, роботу, за яку не соромно. Не цурається роботи і старший боцман головний старшина служби за контрактом Сергій Сніцар. На “Чер¬нігові” він відповідає за багато що. Наприклад, за такелаж, якого тут чимало. А ще боцман є командиром бакової швартової команди. Не тільки командує, але й допомагає та новачків навчає. Сергій каже, що не можна про корабель забувати, треба хоч трішки грошей в нього вкладати. Але схоже, що, залишившись “поза бортом” Об’єднаних сил швидкого реагування ЗС України, “Чернігів” навряд чи дочекається потужного фінансування: він скоріш дочекається свого списання. Це у Латвії на п’ять бельгійських морських мінних шукачів гроші знайшлися. У нашій же державі навряд чи на таке можна розраховувати. Так чи інакше, але українські моряки служать там, де наказала держава. Кажуть, якщо корабель виконав бойову вправу, то це робота не тільки якоїсь однієї БЧ, — це робота всього екіпажу. Під час останнього виходу в море, окрім механіків на “Чернігові”, “попотіли” всі — і навігатори на чолі зі штурманом МТЩ капітан-лейтенантом Анатолієм Люльком, і зв’язківці, що їх очолює капітан-лейтенант Валерій Жабін. Багато довелося попрацювати й ютовій команді тральщика, яку складають артилеристи та мінери з БЧ-2/3 “Чернігова”. Поки командир цієї БЧ капітан-лейтенант Ярослав Гургулович у поті чола ніс службу вахтовим на ГКП корабля, його підлеглі під командуванням командира мінної команди лейтенанта Олега Євстратова брали участь у корабельному бойовому навчанні з відпрацювання постановки тралу. Справа ця — нелегка. Спеціальні тральні буї, відводники, поглиблювачі — всі ці складові тральної конструкції потребують ретельного обслуговування та вмілого застосування. Під час останнього епізоду з проводження з’єднання BLACKSEA¬FOR за тралом ця команда впоралася без зауважень. Серед тих, хто “попотів” цього разу на юті “Чернігова”, — старші матроси Олександр Матюшенко, В’ячеслав Кутяк і Олександр Стефанишин та матроси Андрій Вишенський, Артем Мартиненко, Олексій Петренко, Сергій Гур’янов, Андрій Бідний, Олександр Соломенко та Олексій Бальков. За словами командира корабля капітана 3 рангу Дмитра Зінченка, зроблене під час роботи із Силами Чорного моря, безумовно, додало у питаннях бойового вишколу екіпажу тральщика, але про остаточні показники бойової готовності корабля можна буде судити тільки після виконання завдань осіннього збору-походу та участі в навчаннях “Чисте небо-2006”, під час яких “Чернігів” має виконати цілу низку бойових вправ, у тому числі з використанням реактивної бомбометної установки та корабельної артилерії.

Олександр ШТАЛТОВНИЙ, №39

ФЛОТ ТА АВІАЦІЯ ЗС УКРАЇНИ НА “ВІДМІННО” ВІДСТРІЛЯЛИСЯ НА КРИМСЬКОМУ УЗБЕРЕЖЖІ

Апогеєм осіннього збору-походу кораблів та частин ВМС стало комплексне вогневе ураження берегових цілей, що його днями на морському десантному полігоні Опук здійснили кораблі та підрозділи берегової оборони ВМС, а також авіація Повітряних Сил. Тригодинний вогневий цикл було виконано три рази. Перший та другий день були підготовчі, третій — заліковий. Передусім пояснимо, навіщо взагалі було “поливати” морський десантний полігон таким потужним “залізним дощем”. Нагадаємо, що загальна тематика тактичного навчання неподалік Феодосії стосувалася застосування угруповання різнорідних сил ВМС, а також авіації ПС для виявлення, блокування та знищення так званих незаконних збройних формувань (НЗФ). Але звідки ж ці НЗФ взялися? За задумом маневрів, радикальні дії НЗФ стали продовженням сепаратистських настроїв, корені яких — у міжетнічному та соціальному напруженні, яке тривалий час “тліло” та врешті-решт “здетонувало” внаслідок стихійного лиха, що нібито сталося у Криму. Біда, як кажуть, не приходить одна: за підтримки іноземних політичних рухів вмить активізувалися сепаратистські організації півострова. І пішло-поїхало… Всіма цими негараздами, за сценарієм навчань, нібито не забарилися швидко скористатися (шляхом підтримки екстремістів зброєю та боєприпасами) віртуальні сусіди нашої держави. Як результат — створення на території Кримського узбережжя цілого базового табору “озброєних бунтівників” та невеличкого портового пункту з прийому контрабандних вантажів (і перш за все зброї) з моря. У якийсь момент “правовий режим надзвичайного стану” (за сценарієм саме його було введено в АР Крим на початку безладдя), що має на меті попереднє стримування внутрішньої кризової ситуації та недопущення її переведення у збройний конфлікт, було підвищено до статусу “воєнного стану”. А це вже “мандат” збройним силам для здійснення ними “дій за призначенням”. І флот разом з авіацією не підвели. Флотський тижневик вже розповідав про дії морської піхоти щодо виявлення та блокування НЗФ. Був десант — з повітря і з моря. Фінальним же акордом у переслідуванні озброєних “сепаратистів” мало стати їхнє блокування та остаточне знищення. Якраз цей епізод і відпрацьовувався днями на морському десантному полігоні Опук. Першим “базовий табір” НЗФ відвідав БЕ-12 морської авіаційної бригади ВМС. Прямісінько у ціль літак скинув кілька парашутних авіаційних бомб, що світяться (САБ). Це був своєрідний дезорієнтир для ПЗРК умовного противника та водночас позначення цілей для штурмовиків СУ-25 ПС ЗС України. Останні не забарилися у часі та за лічені після наведення “бешкою” хвилини теж навели …жах на “поганих хлопців”, які зрадили Україну. З першого заходу “сушки” скинули авіаційні бомби, а з другого — випустили більше десятка некерованих авіаракет. За сюжетом навчань, загроза “нашим” надходила не тільки з берега, а й з моря теж. Зокрема, морський тральщик “Чернігів”, яким командує капітан 3 рангу Дмитро Зінченко, “від імені” загону бойових кораблів, що вже підтягнувся до “проблемного” узбережжя, прийняв бій з групою катерів “противника”. Як мішені було використано “чернігівські” ж вироби, що їх “поставила” корабельна реактивна бомбометна установка МТЩ. Десь три хвилини ці вироби світилися на поверхні моря. Якраз впродовж цього часу по “свічках” як слід і “приклався” корабельною артилерією бойовий розрахунок під командуванням командира БЧ-2/3 тральщика капітан-лейтенанта Ярослава Гургуловича. Окрім морських мішеней, того дня борт U310 стріляв і по повітряних. То були реактивні сигнальні ракети. За сценарієм дійства, вони імітували протикорабельні ракети “противника”. На пряме влучення, зрозуміло, розраховувати не довелося. Але “накриття” цілей таки було. Відбивши “атаку катерів”, загін бойових кораблів розпочав перестроювання для виконання вогневих вправ по берегу. Впродовж цієї півгодини по базовому табору умовного противника “розім’ялася” артилерія берегової оборони (БО) ВМС, зокрема мінометна та гаубична батареї, що склали зведену артилерійську групу окремої бригади БО ВМС. Після цього настала черга кораблів. Першим на ударну позицію вийшов фрегат “Гетьман Сагайдачний”, яким командує капітан 3 рангу Антон Гелунов. Одним із завдань, яке того “вогневого” дня стояло перед екіпажем корабля, було знищення портового пункту НЗФ. Мішені, що імітували причал “сепаратистів”, були встановлені практично на прибережній смузі полігону. За вимушеної відсутності головного корабельного “вогневика” фрегата капітана 3 рангу Ігоря Давиденка командування ракетно-артилерійською бойовою частиною “Сагайдачного” було покладено на флагманського артилериста бригади надводних кораблів капітан-лейтенанта Андрія Поліщука. Його впевнена стрільба довела, що офіцер ще не забув, як це робиться: свого часу Поліщук очолював БЧ-2/3 великого десантного корабля, багато стріляв і, до речі, влучно. Так було й цього разу. Оцінка командувача ВМС віце-адмірала Ігоря Тенюха — “відмінно”. Забігаючи наперед, зазначимо, що й по невидимій “оком” (а лише приладами наведення корабельної артилерії) цілі на великій відстані фрегат теж відстрілявся на “п’ятірку”. Другим “корпусом” по портовому пункту НЗФ стріляв екіпаж корвета “Тернопіль” (командир — капітан 2 рангу Сергій Ізотов). Свою мішень корвет знищив з першого пострілу. Оцінка командувача — “відмінно”. Безумовно, добре попрацював весь екіпаж, але у першу чергу це моральна нагорода для особового складу ракетно-артилерійської бойової частини корабля, якою командує капітан 3 рангу Максим Журій. До речі, на етапі підготовки до виконання вправи офіцеру дуже допоміг флагманський спеціаліст з ракетно-артилерійського озброєння бригади НК капітан 3 рангу Володимир Повстан. Перед комплексним “дощем вогню” за участі кораблів та берегової артилерії, базовий табір НЗФ знов “пошматували” мінометна та гаубична батареї окремої бригади БО ВМС. І знов влучно. Власне, у цьому ніхто і не сумнівався. А завершали комплексну вправу якось нестандартно, так би мовити, з нарощуванням вогневого тиску. Спочатку СДК “Кіровоград” (командир БЧ-2/3 капітан-лейтенант Дмитро Глухов), у притул підійшовши до берега, здійснив потужну “обробку” базового табору умовного противника корабельною реактивною системою залпового вогню. Потім теж саме, але вже артилерійською установкою зробив екіпаж фрегата “Гетьман Сагайдачний”. “Вогневий шквал” розпочався тоді, коли обидва кораблі та ще й у купі з артилерією бригади БО ВМС розпочали одночасну стрільбу по, здавалося, вже неіснуючому табору “сепаратистів”. Гучна канонада нагадала про… Другу світову. Що тут додати, все виглядало дуже переконливо. Цікаво, що план стосовно проведення комплексної вогневої вправи, який перед збором-походом українські флотські спеціалісти мали узгодити у полігонній службі орендованого росіянами Опука, своїм масштабом по-доброму вразив “вогневиків” ЧФ РФ. Кажуть, що під час узгодження майбутніх стрільб російські офіцери щиро запитали українців: “І ви все це хочете зробити у комплексі?..”. Справа у тому, що дотепер на Опуку так потужно ще ніхто не стріляв. Пізніше з’явилися чутки, згідно з якими російські воєначальники не раз обговорювали задум українців, мовляв, “чому вони розробляють такі потужні стрільби”, а “ми ще ні”. Втім, справа тут, скоріше, не у політиці: у “вогневиків” завжди була своя — амбіційна — “темка”, а саме справжнє спортивне суперництво. Погодьтеся, що коли йдеться про влучність, це нормально. Залишається додати, що минулий кульмінаційний момент збору-походу не є кінцівкою вересневого заходу бойової підготовки ВМС. Після проведення стрільб на полігоні корабельне угруповання (за участі літаків морської авіаційної бригади) знов, як і на початку збору-походу, вирішуватиме протичовнові завдання. Крім того, кораблі та судна забезпечення ВМС продовжують “закривати” район стрільб, що їх у рамках навчань “Чисте небо-2006” до кінця вересня проводять Повітряні Сили ЗС України.

 

 

 
 

   
X