Головна | Козацька доба | Війни XIX-XX ст Краєзнавство | Мовознавство | Туризм | Література | Друзі | Контакти   

Чернігівський полк | Ніжинський полк | Стародубський полк | Інші полки | Війни XVII-XVIII | Галерея | Реконструкція

Історичний нарис | Історія сотень | Старшина | Карти


Стародубський полк

 Полк як адміністративна та військова територія Війська Запорозького почав формуватися після Білоцерківської угоди 1651 року, у зв"язку з інтенсивним заселенням краю покозаченим та козацьким населенням Наддніпрянщини, яке не втрапило до нових реєстрів. Територія майбутнього полку охопила Стародубський повіт Смоленського воєводства та південні волості Мстиславського воєводства Речі Посполитої. Уже в 1653 р. є дані про козацькі підрозділи Стародубщини у складі Чернігівського, Ніжинського та Новгород-Сіверського полків. Останній, до речі, був першою полковою одиницею на цій території. Хоча ще у 1648-1649 рр. згадуються сотники в Почепі. За угодою 1654 року у Переяславі Стародубщина увійшла до складу Ніжинського полку як автономна територія, яку очолював наказний полковник.

Прийшовши до влади у 1663 р., Іван Брюховецький провів адміністративну реформу, спрямовану на послаблення величезного Ніжинського полку, де переважали прихильники його політичного опонента, ніжинського полковника Василя Золотаренка. Серед іншого, ним було виділено окрему адміністративну одиницю із Ніжинського полку - Стародубський полк з полковим центром у м. Стародуб (тепер районний центр Брянської області Російської Федерації). Тоді ж, у 1663 р., новий полк нараховував 8 сотень: Мглинську, Новгородську, Погарську, дві Почепські, Стародубську, Топальську і Шептаківську.
У 1668 р. Петро Дорошенко, який зайняв Лівобережжя і витіснив І. Брюховецького на південь до Опішні, створив із сотень Ніжинського і Стародубського полків (Новгородської та Шептаківської) Новгород-Сіверський полк. Але новий лівобережний гетьман Дем"ян Многогрішний на початку 1669 р. ліквідував його, відновивши status quo стародубських і ніжинських сотень.

25 травня 1672 р. від Стародубського полку Конотопські статті підписали: полковник Петро Рославець; писар Іван Воробій-Козакевич; обозний Гаврило Дащенко; осавул Василь Юркевич та 8 сотників (...).
У 1672 р. гетьманом Іваном Самойловичем у складі полку утворено нову сотню - Бакланську і всього їх стало 9. 1711 р. додалася десята - Новоміська, 1740 р. - Стародубська, 1748 р. дванадцята - Поповогірська, скасована 1750 р.

Відтак, коли у вересні 1781 р. указом Катерини ІІ було ліквідовано полково-сотенний устрій Лівобережної України, Стародубський полк складався із 11 сотень, які всі увійшли до відкритого 27 січня 1782 р. Новгород-Сіверського намісництва.
Козаків ліквідованого полку включили до окремого 34-го (Стародубського) драгунського полку. У 1763 р. на території полку створено два судові повіти - Стародубський та Погарський, а у 1766 р. три комісарства - Стародубське, Топальське та Новгород-Сіверського. За ревізією 1764 р. в полку було 12 сотень, 7050 виборних козаків, 18 107 підпомічників і 147 629 посполитих.

Всього ж за роки існування (1663-1782 рр.) у Стародубський полк входили такі сотні:
Бакланська (1672-1782);
Мглинська (1663-1782);
Новгородська (1663-1668; 1669-1782);
Новоміська (1711-1782);
Погарська (1663-1782);
Поповогірська (1748-1752);
Почепська перша (1663-1782);
Почепська друга (1748-1782);
Стародубська полкова (1663-1782);
Стародубська друга (1750-1782);
Топальська (1663-1782);
Шептаківська (1663-1782).
Всього - дванадцять сотень. Сотенними містами були: Баклан (Бакляни), Мглин, Нове Місто, Новгородок, Погар (Погари), Попова Гора, Почеп, Стародуб, Топаль (Великі Топали), Шептаки.

Серед адміністрації полку варто виділити знаних в Гетьманщині полковників Миклашевських (двох Михайлів та Петра), Журавок, Івана Скоропадського, Петра Рославця, Григорія Коровку-Вольського.
Відомими стали також родини сотників Гудовичів, Судієнків, Рубців, Немировичів-Данченків, Галецьких, Косачів, Єсимонтовських.


Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 92-94.

 

 
 

 
   
X